МОДУЛЬ 1

Тема: ОСОБЛИВОСТІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. 

ВИМОГИ ДО ОСОБИСТОСТІ ВИХОВАТЕЛЯ.

Курс: 1

Спеціальність:  «Дошкільна освіта »

Навчальна дисципліна «Вступ до фаху»

Кількість годин –4

Тип заняття: проблемно-ілюстративна лекція

МЕТА: розширити уявлення студентів про роль вихователя у формуванні особистості дитини дошкільного віку, характеристику професійних функцій вихователя.. Визначити психолого-педагогічні вимоги до особистості вихователя. Розвинути вміння висловлювати власні думки. Виховувати зацікавленість до предмету.

МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ:

1. Поніманська Т. І. Підготовка педагогічних кадрів для системи дошкільної освіти / Т. І. Поніманська. Дошкільна педагогіка. -К., 2004.-С 129-136.

2.  Станкин М. И. Профессиональные способности педагога: Акмео-логия воспитания и обучения. Академия пед. и соц. наук / М. И. Станкин. - С. : Флинта, 1998.

3.  Бєлєнька Г. В. Вихователь дітей дошкільного віку : становлення фахівця в умовах навчання : монографія / Г. В. Бєлєнька. - К. : Світич, 2006.-C. 148.

4 .Гончаренко А. Особистісно орієнтована модель освіти: підготов­ка педагога / А. Гончаренко // Дошкільне виховання. - 2008. -№1.-С. 11-13.

Мультимедійна презентація

ОСНОВНІ ЕТАПИ ЗАНЯТТЯ:

1 етап – організація студентського колективу.  Визначення мети, завдань предмету. Визначення регламенту роботи.

2 етап – проблемно-ілюстративна лекція (додається):

ПЛАН:

1. Роль вихователя у формуванні особистості дошкільника.

2. Характеристика професійних функцій вихователя.

3. Психолого-педагогічні вимоги до особистості сучасного вихователя.

3 етап -  заключний. Підведення підсумків.

Домашнє завдання: виконати самостійну роботу.

            

Базові поняття: вихователь дітей дошкільного віку, педаго­гічні цінності сучасного вихователя, функції вихователя, особистісні якості вихователя, вимоги до вихователя, професійна ком­петентність вихователя, професійна компетенція.

1. Роль вихователя у формуванні особистості дошкільника

Сучасне соціально-економічне та політичне життя нашої країни породжує проблеми не тільки економічного та політичного хара­ктеру, але й соціального. Одне з них - питання виховання і на­вчання дітей у сучасних умовах, які постійно змінюються. Важко не погодитися з думкою багатьох науковців та практиків, що су­часним дітям потрібні сучасні педагоги, педагоги-новатори, здатні вносити у власну діяльність прогресивні ідеї, запроваджувати нововведення, винаходити щось корисне, нестандартне, генеру­вати нове.

Як показують дослідження, працівники сфери людина - лю­дина (а до них належать учителі, вихователі, психологи, медичні працівники, управлінці, юристи тощо) на початку XXI століття відчувають дефіцит професійних знань, накопичених у галузі на­укової й практичної психології, що призводить до зниження прак­тичної ефективності традиційних способів розв'язання суспільно важливих завдань.

Нинішній стан розвитку й реформування системи освіти ха­рактеризується орієнтованістю на кожну особистість, розкриття її задатків і можливостей, спрямованістю на захист інтересів дитини, уникнення усередненості та рецептурності в навчанні. Вагомого значення це набуває на першому етапі соціа­льного становлення особистості, у період здобуття дітьми суспі­льної дошкільної освіти.

У Базовому компоненті дошкільної освіти чітко визначено її мету - «сформувати базис особистісної культури дитини через від­криття їй світу в його цілісності та різноманітності як сукупність чотирьох сфер життєдіяльності - Природи, Культури, Людей, Самої себе.

Зміст сучасної дошкільної освіти спрямований на збереження дитячої субкультури, зорієнтований на цінності та інтереси дити­ни, урахування її вікових можливостей. Головне завдання дошкі­льної освіти на сучасному рівні розвитку цивілізації полягає не в засвоєнні дитиною системи галузевих знань, а розкритті перед нею науки життя в доступній формі: формуванні практичних і життє­во необхідних умінь, навичок орієнтуватися в нових умовах жит­тя, знаходити своє місце серед інших, відчувати межу припусти­мої поведінки, ініціювати доброчинність тощо. З цих позицій су­часний дошкільний заклад покликаний виконувати соціальну, оздоровчу, освітню, культурно-розважальну, просвітницьку функції. Вихователь же дошкільного закладу має реалізувати у своїй професійній діяльності такі напрями: психологічний, педа­гогічний, організаційний, методичний, дидактичний, управлін­ня та контролю, підготовки і підвищення кваліфікації.

Вихователь у групі - найголовніша людина для маленької ди­тини. Вона повністю довіряє вихователю. І це не дивно, оскільки все життя малюка в дошкільному закладі за­лежить від Головного Дорослого. Саме він вирішує, коли можна грати, коли піти на прогулянку, помалювати, побігати, а коли можна з усіма дітьми спокійно посидіти і послухати казку, розпо­відь, оповідання. Він влаштовує цікаві ігри, конкурси, вистави, читає книжки. Саме він є суддею у розв'язанні дитячих конфлік­тів, уводить правила; він усе знає і може допомогти, підтримати, похвалити, а може не помітити, насварити чи відштовхнути.

Усім дітям з перших днів перебування в дошкільному закладі потрібна радісна атмосфера. Творцем і водночас берегинею такої комфортної атмосфери в групі і в усьому дошкільному закладі має стати вихователька. Повноцінне дитинство - це своя особиста те­риторія, місце, обладнане з любов'ю, розумінням віку, душі й пра­гнень кожного малюка. У подібних умовах під керівництвом до­рослих, насамперед вихователів, дитина стає дизайнером цього простору. Відчуття власної щасливої території допомагає дітям рости самостійними, веселими, самодостатніми. Тільки, спокій­на, продумана повсякчасна робота вихователя з дитиною розвине всі найкращі паростки, закладені природою, і зробить її щасли­вою. Важливо організувати процес виховання так, щоб потім він перетворився на процес саморозвитку і самовиховання, який су­проводжуватиме все життя дитини, стане невід'ємною частиною постійного самовдосконалення.

На думку О. Кононко, сучасний вихователь - це передовсім педагог-новатор, який відчуває нові життєві тенденції, тримає руку на пульсі часу, добре орієнтується у пріоритетах сучасності, спрямований на майбутнє, творчо ставиться до своєї професійної діяльності. Саме такий вихователь «...дивиться на освіту як на процес розширення можливостей компетентного вибору дитиною змісту, місця, тривалості, партнерів, матеріалів для своїх занять; створення умов для її саморозвитку, прояву сутнісних сил; пошук педагогічних технологій побудови розвивального способу життя дошкільника; формування в нього основ особистісної культури; створення виховного середовища».

Отже, основними педагогічними цінностями сучасного вихо­вателя дошкільного навчального закладу мають стати:

-    людські: дитина як головна педагогічна цінність і педагог, зда­тний до її розвитку, співпраці з нею, соціального захисту її осо­би, допомоги і підтримки її індивідуальності, творчого потен­ціалу;

-    духовні: сукупний педагогічний досвід людства, відображений у педагогічних теоріях і способах педагогічного мислення, спрямований на формування особистості дитини;

-    практичні: способи практичної педагогічної діяльності, пере­вірені практикою освітньо-виховної системи, педагогічні тех­нології;

-    особистісні педагогічні здібності, індивідуальні особливості особи педагога як суб'єкта педагогічної культури, педагогіч­ного процесу і власної життєтворчості, які сприяють створен­ню особистісно-гуманної взаємодії.

Ціннісні основи педагогічної діяльності вихователя дошкіль­ного навчального закладу є базою, на якій розвивається інтелект, раціональне осмислення навколишньої дійсності, педагогічна спрямованість, будується педагогічна технологія.

2. Характеристика професійних функцій вихователя

У політичній, економічній, соціально-педагогічній ситуації оно­влення держави і суспільства стала очевидною необхідність роз­витку системи дошкільної освіти в цілому і кожного дошкільного навчального закладу зокрема.

У сучасних умовах конкурентоспроможним ресурсом діяль­ності вихователя є не стільки спеціальні знання, володіння інфор­мацією, освоєні ним технології навчання і виховання, скільки Загальна і професійно-педагогічна культура, що забезпечує особистісний розвиток, вихід за межі нормативної діяльності, здатність створювати і передавати вихованцям цінності суспіль­ства. Вихователь дошкільного навчального закладу повинен бути гуманістично орієнтованим на розвиток особистості дитини різ­ними засобами. Необхідними якостями вихователя, який пра­цює з дошкільниками, повинні бути: урівноваженість, висока мобільність нервової системи; емоційна стійкість (переважно позитивних емоцій - радощі, задоволення і ін.); достатній рівень інтелектуального розвитку за сенсорно-перцептивно-мнемологічними показниками (тобто за показниками сприйняття, пам'яті, мислення) і за характеристиками уваги; високий рівень уяви, уявлення, фантазування.

Сьогодні потрібен не просто вихователь, а педагог-дослідник, педагог-психолог, педагог-технолог, педагог-новатор. Ці якості фахівця після закінчення вищого навчального педагогічного за­кладу можуть розвиватися тільки в умовах творчого, проблемно­го і технологічно організованого освітнього процесу в дошкільно­му закладі, причому за умови, якщо педагог активно займається науково-методичною, пошуковою, дослідно-експериментальною, інноваційною роботою, вчиться шукати свій педагогічний інстру­мент, працює над створенням власного педагогічного іміджу.

Сучасний вихователь разом із традиційними функціями - збе­реження здоров'я, виховною - має виконувати нові: дослідниць­ку, діагностично-прогностичну, координувальну, розвивальну та ш. Вони вимагають від вихователів оволодіння основами іннова­ційної, проектувальної, комунікативної, рефлексивної, управлін­ської діяльності.

Отже, сучасний вихователь дошкільного навчального закла­ду покликаний виконувати такі професійні функції: оздоровчо-профілактичну, освітню, виховну, розвивальну, нормативну, про­світницьку, комунікативну, інформаційну, координувальну, функцію рефлексії, діагностико-прогностичну, планувальну, контролюючу, самовдосконалення.

Оздоровчо-профілактична функція орієнтує педагогів і ви­хователів на збереження життя і здоров'я дітей в умовах дошкі­льного закладу, поліпшення його доступними засобами, профілак­тику захворюваності.

Освітня функція спрямована на свідоме оволодіння вихова­телями дошкільних навчальних закладів дидактичною теорією, системою професійних знань, умінь, навичок, соціальним досві­дом на користь дитини і суспільства. Ця функція спрямована та­кож на задоволення інформаційних знань, оскільки сьогодні до­шкільні заклади іменуються освітніми. Теоретичні і практичні аспекти реалізації освітньої функції забезпечують оволодіння змістовними й організаційно-методичними основами з вихован­ня та навчання дітей у дошкільних навчальних закладах.

Виховна функція вихователя ДНЗ (дитячих навчальних за­кладів) відображає галузь виховної діяльності. Педагог на основі психолого-педагогічних і спеціальних знань виховує в собі пере­конання, мотиви, цінності, норми поведінки відносно свого ото­чення (людей і природи). Ця функція пов'язана з розвитком ду­ховності особи, спрямована не тільки на педагога, але й на дити­ну. Адже саме виховна функція є основою для засвоєння вихован­цями морально-етичних норм взаємодії з навколишнім світом.

Розвивальна функція полягає в тому, що вдосконалення й активізація дидактичних знань і умінь вихователів відбувається одночасно з розвитком професійного мислення, пам'яті і мови, педагогічних здібностей, які дозволяють використовувати і засто­совувати ефективніший і творчий підхід у створенні умов для ма­ксимально гармонійного розвитку дітей, організації освітньо-ви­ховного процесу в дошкільному навчальному закладі.

Нормативна функція вихователя ДНЗ полягає в регулюванні системи діяльності педагога. Знання норм педагогічної діяльності додає вихователеві впевненості в правильності своїх дій. Педаго­гічні норми, виконуючи функцію цінностей, допомагають вихова­телеві ДНЗ вибрати найбільш оптимальні способи діяльності, утвер­дити ідеали і професійні пріоритети. Норми педагогічної діяльності спрямовані на розв'язання протиріч, що виникають у процесі взає­модії вихователя з дітьми, колегами, батьками й адміністрацією, на забезпечення їх співпраці і досягнення спільних дій з вихован­ня дітей дошкільного віку. Ця функція реалізується в тісному вза­ємозв'язку з просвітницькою.

Просвітницька функція вихователя полягає в забезпеченні ' єдності впливу всіх соціальних інститутів на особистість дошкі­льника.

Комунікативна функція забезпечує основи взаємодії дити­ни з навколишнім світом та засвоєння суспільного досвіду людст­ва. Виконуючи її, вихователь повинен володіти прийомами кому­нікативної взаємодії з дітьми різного віку і різними психолого-педагогічними особливостями розвитку. Найважливішими озна­ками педагогічної комунікабельності вихователя дошкільного закладу є:

1)  потреба в спілкуванні з дітьми;

2)  позитивна емоційна тональність спілкування;

3)  домінуюче переживання відчуття задоволення від спілкуван­ня і організованого виховно-освітнього процесу;

4)  розуміння дітей, здатність установлювати індивідуальні і гру­пові контакти;

5)  уміння конструктивно розв'язувати міжособистісні протиріч­чя; гуманізм і демократизм спілкування;

6)  естетика Спілкування.

Реалізація комунікативної функції вимагає переходу від ав­торитарної позиції вихователя і субординованої позиції дитини до особистісної, рівноправної співпраці і співтворчості.

Інформаційна функція пов'язана з усіма її функціональни­ми компонентами. Педагог повинен володіти системою сучасних психолого-педагогічних знань, знанням історії їх розвитку, ме­тодологією наукового пізнання тощо. Вихователь ДНЗ повинен орієнтуватися в різноманітній психолого-педагогічній і методич­ній інформації, уміти користуватися різними носіями інформації, володіти засобами інформаційних технологій; уміти працювати з інформацією за допомогою цих засобів для задоволення особис­тих і суспільних потреб.

Функція рефлексії. Згідно з гуманітарно-культурологічною орієнтацією в тлумаченні рефлексії, вона трактується як пере­осмислення і перебудова суб'єктом змісту свого досвіду, який ві­дображає проблемно-конфліктні ситуації і породжує дієве стано­влення його як цілісного «Я» до власної поведінки і спілкування, до здійснюваної діяльності.

Рефлексія пов'язана не тільки з розумінням вихователем влас­ної педагогічної діяльності, але також з оцінюванням особистісних якостей, емоційних реакцій і когнітивних здібностей того, хто «ре­флектує» іншими вихователями, керівником, педагогами. Ефек­тивність реалізації цієї функції тісно пов'язана з наявністю у вихо­вателя таких якостей, як критичне мислення, прагнення до аналі­зу, обґрунтованості своєї позиції, готовності до адекватного сприй­няття інформації.

Педагогічна рефлексія - це самоаналіз здійсненої діяльності, оцінка отриманих результатів. Вихователь повинен уміти розмір­ковувати над причинами успіхів і невдач, помилок і труднощів у освітньо-виховному процесі, щоб внести зміни до подальшої діяль­ності, досягти кращих результатів.

Діагностико-прогностична функція. Вихователь дошкільно­го закладу, здійснюючи освітньо-виховний процес, повинен умі­ти на високому рівні, комплексно і творчо розв'язувати складні професійні завдання, а саме: вибудовувати діагностичні цілі, про­гнозувати результати діагностичної діяльності, добирати (розро­бляти) діагностичний інструментарій; спільно з іншими педаго­гами (психологами, музичним працівником, логопедом) здійсню­вати грамотне психолого-педагогічне діагностування, здійснюва­ти аналіз та інтерпретацію діагностичних даних, проектувати і реалізовувати освітньо-виховний процес на основі системної діаг­ностики. Ця функція забезпечує можливість прогнозування пе­дагогічного процесу в цілому та розвитку особистості кожної ди­тини в ДНЗ.

Планувальна функція допомагає вихователеві загальний про­гноз трансформувати до рівня конкретного плану навчально-ви­ховної роботи з дітьми певної вікової групи.

Завдяки контролюючій функції відбувається перевірка якості та ефективності здійснюваної вихователем роботи.

Координувальна функція професійно-педагогічної культури полягає у варіативності змісту навчального процесу, доборі педа­гогічних технологій. Ця функція вихователя ДНЗ є основою вдо­сконалення його подальшої професійної діяльності. З реалізаці­єю координувальної функції пов'язана освітня функція.

Самовдосконалення є гарантом постійного професійного зро­стання вихователя, а отже, і безперервної оптимізації навчально-виховної роботи в ДНЗ відповідно до мінливих вимог часу.

Усі функції вихователь здійснює в комплексі в процесі профе­сійної діяльності.

3. Психолого-педагогічні вимоги до особистості сучасного вихователя

Сучасні вимоги до особистості вихователя дітей дошкільного віку, його професійної компетентності ґрунтуються на засадах Консти­туції України, Національної доктрини розвитку освіти, законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про вищу осві­ту» , Базового компонента дошкільної освіти та інших державних нормативних документів.

У психолого-педагогічній літературі поняття «професійна ком­петентність» розглядається як професійна підготовленість і здат­ність суб'єкта праці до виконання завдань і обов'язків повсякден­ної діяльності. Вона є мірою і основним критерієм визначення її відповідності вимогам праці.

Г.В. Бєлєнька вважає, що професійна компетентність вихова­теля - це інтегроване поняття, що охоплює: світоглядні позиції особистості, глибоку обізнаність і практичні вміння в обраній га­лузі діяльності, розвинені професійно значущі якості, побудова­ний на цьому фундаменті авторитет. При цьому дослідниця засте­рігає: «Не можна розглядати професійну компетентність педагога-дошкільника лише як когнітивний компонент педагогічного професіоналізму та основу культури професійного мислення, сві­домості й самосвідомості. Професійна компетентність педагога -вихователя дітей дошкільного віку - поняття значно ширше».

Наявність професійної педагогічної компетентності дозволяє особистості виконувати відповідну діяльність у сферах власної професійної компетенції.

За визначенням А. Хуторського, компетенція - це «сукупність взаємопов'язаних якостей особистості (знань, умінь, способів дія­льності), що задаються відносно певного кола предметів і процесів і є необхідними для того, щоб якісно продуктивно діяти». Як вва­жає A.M. Богуш, компетенція - це комплексна характеристика осо­бистості, яка охоплює результати її попереднього психічного роз­витку: знання, навички та вміння, а також креативність, ініціатив­ність, самостійність, самооцінку, самоконтроль. Отже, компетенція - це об'єктивно-ідеальна категорія, що може використовуватися для характеристики будь-якої сфери діяльності людини, окреслювати її повноваження, права та обов'язки.

Г.В. Бєлєнька розрізняє такі сфери компетенції сучасного ви­хователя дітей дошкільного віку: оздоровчо-профілактичну, діагностико-прогностичну, навчально-розвивальну, методичну, виховну, комунікативну, організаційно-педагогічну, контрольну, просвітницьку, самовдосконалення. Причому кожна з них потре­бує від педагога, крім професійних знань та умінь, ще й наявності позитивних світоглядних настанов і розвитку певних особистісних професійно значущих рис характеру.

Людина, яка взялася за важку і досить відповідальну справу виховання дошкільника, має бути порядною, чесною, доброю; спо­кійного норову, приємної зовнішності, високих моральних усто­їв; любити дітей; терпимою і тактовною; всебічно освіченою, мати глибокі знання про напрями виховання і навчання; уміти навча­ти цікаво, доступно, сприяючи творчому розвитку дитини; уміти знайти спільну мову з дітьми, знати психологію і фізіологію дітей дошкільного віку.

Видатний український педагог, науковець XX століття С.Ф. Русова так писала про вихователя дітей дошкільного віку: «...Особа садівниці є головним фактором у садку, - вона дає йому прогресив­ний рух. Вона мусить бути веселою, приємною в поводженні з усі­ма: і дітьми, і дорослими, - повинна мати чистий, гарний одяг, при­ємний голос».

Педагог-новатор  Ш.О. Амонашвілі до важливих особистісних якостей педагога відносить любов до дітей, доброту, емпатійність, оптимізм, які є складовими педагогічної майстерності: «...Ми (пе­дагоги) повинні бути людьми доброї душі і любити дітей такими, які вони є... Доброта і любов до дітей повинні бути не тільки ста­ном, який переживається внутрішньо, але й головним мотивом, стимулом нашої педагогічної діяльності, спілкування з дитиною».

Професор Т.І. Поніманська виділяє такі основні особистісні якості, необхідні в професійній діяльності сучасного вихователя до­шкільного навчального закладу: здатність до рефлексії і контролю результатів педагогічної діяльності, співробітництва з дитиною на засадах гуманізації, розвитку її особистості; здатність до емоційної і моральної підтримки дитини; прагнення до емоційної близькості у спілкуванні з нею, спрямування на психологічний комфорт і своє­часний розвиток особистості; бажання поповнювати знання, займа­тися самонавчанням і самовихованням для вдосконалення своєї пе­дагогічної майстерності, здатність виявляти і враховувати у вихо­ванні інтереси дітей та їхнє право на повагу.

Поряд з високими моральними якостями, глибокими знання­ми методики навчально-виховної роботи і психологічних особли­востей дітей дошкільного віку вихователь повинен мати комплекс професійно важливих психологічних якостей, які визначають його педагогічну майстерність. Ці вимоги диктує специфіка про­фесії вихователя й об'єкта його діяльності - особистості дошкіль­ника. Сучасний вчений В.І. Войтко вважає, що особисті якості педагога (учителя, вихователя) - це благодатний ґрунт, на якому виростає його психологічна культура - «система антропологічних, психологічних, педагогічних знань, умінь і навичок...».

Вони є специфічними і властивими лише педагогові і нікому іншому. До основних особистісних якостей педагога вчений відносить:

1)  здатність усе життя вчитися, самовдосконалюватися;

2)  постійну орієнтацію на виховну діяльність;

3)  привабливий зовнішній вигляд;

4)  володіння майстерністю «емоційного зараження» та психоло­гічного магнетизування;

5)  порядність, скромність, гордість, чесність, принциповість, дбайливість, повагу, гідність, благородство тощо;

6)  здатність до творчості.

Педагогічна діяльність висуває високі вимоги до емоційної сфери вихователя. Дітям дошкільного віку особливо необхідно, щоб у їх вихователя будь-яке почуття (радості, подиву, незадово­лення та інше) проявлялося дуже яскраво. Висока експресивність, емоційна виразність вихователя викликають відповідні почуття дитини, сприяють народженню співпереживання. З вихователем, який не вміє виявляти свої почуття, дитині сумно, нецікаво. З іншого боку, вихователь має бути емоційно стійкою особистістю, стримувати спалахи роздратованості і гніву. Постійні нотації пе­дагога дають негативний ефект: діти звикають до них, переста­ють на них реагувати, часто намагаються дошкулити виховате­лю, спеціально здійснюючи «недозволені» вчинки.

Справедливість, принциповість, доброзичливість, чуйність, терпимість, уміння розуміти вчинки дітей та передбачати їх

поведінку, здатність стримувати роздратування та ін. - фундамент для досить складного психологічного утворення, необхідного ко­жному педагогу, зокрема вихователю дошкільного закладу. Це утворення називають педагогічним тактом. Педагогічний такт потрібен вихователю для успішного виконання виховних і освіт­ніх функцій, досягнення повного взаєморозуміння з батьками ви­хованців і колегами.

Педагогічна діяльність не може здійснюватися без високого рівня розвитку в педагога комунікативних та організаторських нахилів. Адже виконання будь-якого педагогічного завдання ви­магає активного спілкування вихователя з дітьми, уміння їх ор­ганізувати.

Високі вимоги ставить педагогічна діяльність і до мови вихова­теля. Є. А. Аркін писав: «Мовлення вихователя повинне бути ясним, точним, зрозумілим і виразним. Розвиток мови в дитини вимагає від вихователя невпинної роботи над культурою власного мовлення»¹.

Особливого значення вчений надавав культурі голосу вихова­теля. «Справа не тільки в тому, що при хорошій культурі голосу вихователя дитина отримує чудові зразки для наслідування, але й у тому, що голос, його чіткість, тембр, виразність, вольова на­пруга впливають на всю нервово-психічну діяльність дитини, з якою нерозривно пов'язана діяльність голосового апарату»². У дошкільному дитинстві у спілкуванні дорослих з дитиною, її ви­хованні значну роль відіграють словесні методи і прийоми (пояс­нення, розповіді, указівки, інструкції тощо). Тому вихователь повинен уміти логічно, грамотно, чітко формулювати свої думки в доступній для дітей цього віку формі. Особливе значення має емоційне забарвлення мови вихователя, її виразність. Ці якості мовлення педагогові потрібно формувати. Ще С.Ф. Русова заува­жувала: «Мову необхідно всякими засобами розвивати, робити ясною, чепурною, щирою, бо вона - творче знаряддя, за допомо­гою якого виховується думка, серце, слово правди і краси»³. Отже, такі вимоги до мови вихователя пояснюються не лише тим, що вона є формою вираження його думок, а й тим, що вона - еталон, взірець для наслідування, важливий фактор розвитку мови дошкіль­ників. Сучасний науковець, професор A.M. Богуш переконана:

« У кожного педагога має бути свій мовний етикет і мовний стиль, який визначається не тільки правильною вимовою, а й бездоган­ним володінням позамовними засобами (мімікою, жестами, тем­пом мовлення тощо). Вихователь повинен бути мовлянином, но­сієм живого українського слова »¹.

Специфічні вимоги ставляться до уваги вихователя дошкіль­ного навчального закладу. Він повинен уміти в потрібний момент зосередитися на об'єкті або процесі діяльності. Стійка і глибока концентрація уваги допомагає вихователю виконувати ту чи іншу роботу якісно і в коротші терміни. Під час проведення навчаль­них занять, рухливих ігор, інших заходів навчального та вихов­ного характеру вихователь мусить швидко й легко переключати свою увагу з одного об'єкта, виду діяльності чи форми роботи на інші. З'ясовано, що у вихователів, які здатні часто, легко і швид­ко переключати свою увагу, значно чіткіше, організованіше, жва­віше та цікавіше проходять рухливі ігри та інші види динаміч­них робіт, ніж у вихователів, які не мають такої здатності. У про­цесі виконання навчальних та виховних функцій вихователь час­то спрямовує свою увагу не на один, а одночасно на кілька об'єк­тів, видів діяльності.

На успішність роботи вихователя дошкільного навчального закладу впливають і особливості його пам'яті. Він повинен мати добре розвинуте довільне запам'ятовування, щоб запам'ятати ве­лику кількість казок, оповідань, загадок, пісень, різноманітну інформацію про явища природи, життя тваринного світу, звичаї різних народів нашої та інших країн. Пам'ять вихователя має бути оперативною, щоб швидко і своєчасно актуалізувати потрібні знання. У роботі з дошкільнятами допомагає і добре розвинута короткочасна наочно-образна пам'ять вихователя. Динамічний характер занять, ігор з вихованцями часто ставить його перед не­обхідністю швидко запам'ятати будь-яку наочно-образну інфор­мацію при короткочасному її сприйманні і відразу ж відтворити її, продемонструвати дітям.

Слід зупинитися ще на одній важливій рисі професійного пор­трету сучасного вихователя - це його комп'ютерна компетентність і культура. Із засобами інформаційно-комунікаційних техноло­гій сучасний малюк ознайомлюється дуже рано, ще на етапі до­шкільного дитинства. Цей процес найчастіше відбувається стихій­но, некеровано, неконтрольовано, завдаючи іноді більше шкоди, ніж користі. Щоб старший дошкільник міг вільно користуватися комп'ютером як засобом різноманітної пізнавальної діяльності, він має набути елементарної комп'ютерної грамотності. На цьому наголошується і в Базовому компоненті дошкільної освіти, і в но­вій освітній програмі розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі». Тільки вихователь, який володіє комп'ютерною компе­тентністю й культурою, спроможний грамотно організувати спіл­кування дошкільників з комп'ютером в умовах дошкільного за­кладу і допомогти батькам вихованців правильно організувати цей процес удома.

Успіх педагогічної діяльності значною мірою забезпечує про­фесіоналізм вихователя - високу професійну кваліфікацію і ком­петентність, володіння ефективними професійними вміннями і навичками, способами успішного розв'язання професійних за­вдань. Основними його рисами є:

1)  педагогічна ерудиція - обсяг необхідних знань, які вихователь застосовує у своїй діяльності для розв'язання педагогічних завдань;

2)  педагогічне мислення - практичність, конкретність, операти­вність мислення, його логічність, системність гнучкість, ори­гінальність та креативність, здатність бачити процеси та яви­ща в динаміці й розвитку;

3)  педагогічна інтуїція - швидке прийняття рішення педагогом з передбаченням подальшого розвитку ситуації без повного її аналізу;

4)  уміння організувати педагогічне спілкування - зробити його оптимально комфортним, сприяти розкриттю індивідуаль­ності дитини, уміння викликати повагу, довіру в дітей, бути авторитетом у їхніх очах. Професіоналізм вихователя дітей дошкільного віку полягає передусім у глибокому усвідомленні значення періоду дитинства в житті людини та його самобут­ності, неповторності. Вищою формою професіоналізму вихо­вателя є педагогічна майстерність. Проте шлях оволодіння педагогічною майстерністю, творчістю тривалий і складний.

Вихователь як фахівець із вищою освітою повинен мати високу культуру, бути представником передової частини суспільства - елі­ти. Висока культура поведінки разом із високим рівнем розвитку інтелекту, тобто освіченістю, визначається як інтелігентність.

Як бачимо, педагогічна діяльність ставить високі вимоги до комплексу психологічних якостей вихователя дошкільного на­вчального закладу. Урахування цих вимог у процесі професій­ної підготовки майбутніх педагогів ДНЗ відіграє важливу роль в укомплектуванні дошкільних закладів морально вихованими, освіченими працівниками, професійно здатними за своїми психо­логічними якостями до діяльності вихователя.

Завдання для перевірки

1.  На засадах яких державних освітніх документів ґрунтуються ви­моги до сучасного вихователя дітей дошкільного віку?

2.  Назвіть основні педагогічні цінності сучасного вихователя.

3.  Які особистісні моральні якості потрібні вихователеві для робо­ти з дітьми?

4.  Які вимоги висуваються до розвитку психічних пізнавальних про­цесів вихователя?

5.  Що таке професійна компетентність вихователя дітей дошкіль­ного віку?

6.  Назвіть сфери компетенції вихователя дошкільного закладу.

7.  Які функції має виконувати сучасний вихователь?

8.  Змоделюйте професійний портрет сучасного вихователя ДНЗ.

 (відповіді у коментаріях)